Майже 70 років по тому, як закінчилася Друга світова війна, але пам’ять про події Другої світової війни не лише не згасає з роками, а, навпаки, стає дедалі конфліктнішою і болючішою. Друга світова війна все ще триває у нашій пам'яті, яка не знає ні миру, ні спокою, і ця пам'ять досі роз'єднує українців.
Тому цей день ми маємо святкувати не як "Велику Перемогу", а згадувати війну як національну трагедію. Ми маємо згадати, що Україна, з огляду на її геополітичне розташування, стала епіцентром європейського театру воєнних дій у Другій світовій. На її землях з 22 червня 1941 року і до 28 жовтня 1944 року було проведено 29 з усіх 76 стратегічних і фронтових наступальних та оборонних операцій. Це призвело до величезних жертв, до руйнувань міст, сіл і господарства. Український напрямок був основним у війні і саме тут вирішувалася доля народів Європи. А для Західної України війна, розпочата в 1939 р., не закінчилася берлінською капітуляцією. Боротьба Української Повстанської Армії з радянськими Збройними силами тривала до початку п'ятдесятих років.








