15 квітня 2014 р.

Звідки лунає голос Сходу?



Мало хто пам’ятає, що в 2005 році, після перемоги першого Майдану, представники регіональної еліти сходу України раптом заговорили про те, що потрібно почути людей на Сході і про те, що в цьому регіоні «своя особлива культура». Зокрема вимогу "треба почути Схід" проголошував народний депутат від Донеччини Володимир Рибак.

Після того як в серпні 2006 року Віктор Янукович був обраний Прем’єр-міністром, ця вимога терміново була знята – і Партія регіонів вже не домагалася щоб Схід був почутим. Більше того, вже на початку президентської компанії у 2009 році Янукович вийшов із «зустрічною пропозицією» і запевнив що сам почує кожного. Нікого він не почув, але тим не менш всі роки його недолугого правління ніхто не вимагав дослухатися до Сходу.

Проте, після втечі Януковича з’ясувалося, що Схід знову потрібно чути, причому негайно. Але що саме хоче сказати Схід? Що він хоче подолати корупцію? Що він хоче позбутися кланово-олігархічної системи регіональної економіки? Що він вимагає люстрації недоброчесних суддів?

Моє багаторічне спілкування із населенням Донбасу та Луганщини переконує, що люди там повністю індиферентні до ідеологічних, мовних, релігійних, культурних проблем. За багато років жодного разу не чув там не від кого про потребу створення якоїсь окремої республіки чи федерації. Так, дехто з людей похилого віку ставив певні умови щодо мови, але вони стосувалися не статусу російської мови, а лише небажання вчити українську. Основні претензії простих людей стосувалися відсутності робочих місць і недешевих медичних послуг. Так само, у зверненнях людей зі Сходу до мене як до народного депутата здебільшого йшлося про сприяння в пошуках роботи та фінансову допомогу для лікування.

Керівники комунальних підприємств зі Сходу постійно звертаються із проханням передбачити в бюджеті кошти на капітальний ремонт і модернізацію обладнання. І ми чули Схід і виконували їх вимоги - майже половина державних субвенцій в сфері ЖКГ виділялася на Донецьку і Луганську області. І нас, народних депутатів, інші регіони через це звинувачували у тому що ми чуємо лише Схід.

Насправді, ми не завжди чуємо Схід, точніше простих людей зі Сходу. Вимоги Сходу чомусь висловлюють лише політичні пройдисвіти та представники крупного бізнесу. Чи збігаються їх вимоги з вимогами справжнього Сходу – тобто простих мешканців Донбасу та Луганщини? На мою думку, ні. Східні місцеві еліти прагнуть лише зберегти там корумповану кланово-олігархічну систему, беззаконня та диктатуру олігархату. Для цього вони вигадали «федералізацію» - в їх розумінні це така форма, за якої вони зуміють робити в регіоні що заманеться, а Центр не зможе в це свавілля втручатися.

Впевнений, прості люди такої федералізації-феодалізації не бажають. Тому давайте нарешті дослухаємося до голосу Сходу, а не до забаганок місцевих князьків. Сьогодні вони виставили ці забаганки на торги - нібито за умови їх виконання вони вгамують ситуацію. Але насправді ситуація вгамується після того, як сепаратисти не будуть відчувати підтримки населення. А населення їх не буде підтримувати тоді, коли йому нададуть слово і воно буде почутим.

Немає коментарів:

Дописати коментар